Орест ТЕРЕЩУК: «Найголовніше – результат, а він негативний»

Нещодавно у харківському палаці спорту «Локомотив» відгриміла тенісна матчева зустріч чоловічих збірних України та Голандії у рамках Кубка Девіса за право зіграти в плей-оф за вихід у Світову групу. Українці у драматичній боротьбі поступилися тенісистам із Країни тюльпанів – 2:3. Про ці тенісні дуелі, а також про останні успіхи та події навколо Олександра Долгополова «Спортивка» поспілкувалася із нашим земляком, який є капітаном збірної України Орестом Терещуком

- Прокоментуйте виступ збірної України проти Голандії...
- Дивлячись на результат – виступ негативний. Хоча у цьому матчі було все, що й треба для тих поєдинків: високий рівень, інтрига, класна атмосфера в нашій команді. В усіх п’яти матчах була запекла боротьба з непередбачуваним фіналом. За виключенням результату тільки позитивно можна розповідати про ці матчі, але найголовніше – це результат, а він негативний для України.

- Ви особисто вірили в те, що наші хлопці зможуть перемогти голандців?
- Я така людина, яка частіше сумнівається, ніж має голий оптимізм. Однак, якраз стосовно цієї матчевої зустрічі навіть після пари я  казав, що навіть не зважаючи на те, що ми програли пару у мене була інтуїтивна віра в те, що вкінці-кінців ми виграємо і все-таки були до цього дуже близько. Особливо після матчу Стаховського, коли стало 2:2 і коли Марченко почав грати свій матч, тоді була вже не те що віра, а – впевненість. На жаль, наприкінці ми програли.

- Важаєте результат матчевого двобою закономірним. Все-таки голандці сильніші, чи, враховуючи те, як загалом складався для нашої збірної матч, ми могли перемогти їх?
- Результат сам по собі завжди закономірний. Просто є причини, які призводять до нього. А вони вже бувають суб’єктивними, не суб’єктивними. Стосовно цієї матчевої зустрічі скажу так: це була зустріч двох рівних команд, в якій хтось мав перемогти, а хтось мав програти. Ми не могли закінчити цей внічию. Хоча в усіх матчах та за всіма параметрами ми доволі рівні та подібні збірні. На жаль, цього разу ми були у ролі команди, яка програла. 

- Якщо б за збірну виступав Олександр Долгополов, результат був би іншим?
- Важко дати однозначну відповідь. Можливо, результат був би іншим. Олександр – дуже сильний гравець. Його, на жаль, у збірній України немає. Однак говорити про те, чи був би результат іншим, якщо б він грав за збірну, я не можу.

- Яке ваше ставлення до того, що Сашко поки що відмовився виступати за збірну України. Буцімто його агент запросив у Федерації тенісу України кошти за те, щоб Долгополов грав за національну збірну, яких ФТУ не готова заплатити?
- Ви знаєте, у цій справі вже така історія пішла, яка ближча до політики, аніж до спорту. Настільки все там брудно там… А моє ставлення до цього дуже просте. Сашко теж людина і він вибирає, що йому краще. Це напевно, найпростіше і найправильніше ставлення. Я думаю, що якби у нього було бажання, то можна було б якось домовитися. Тим паче, що бажання, здається, є з обох сторін, але немає результату.

- А ви особисто з ним на цю тему спілкувалися?
- Я вже неодноразова з цього приводу з ним спілкувався. В принципі він озвучував ту точку зору, яку він озвучував і озвучує в засобах масової інформації. Він вважає, що йому Федерація тенісу України ніколи не допомагала і тепер за виступи в збірній він вимагає якусь гідну на його думку компенсацію. На жаль, компромісу немає.

- А в подальшому цей компроміс можна досягти. Можливо, варто зацікавити Долгополова якимись іншими преференціями, можливо, не обов’язково фінансовими?
- Якщо ви питаєте про мою особисту думку, то, на жаль, гадаю, що тут компромісу не буде. Тут вже ситуація іде далі від спорту і ближче до політики. А там, як відомо, компроміс буде важче знайти.

- А що скажете про виступ Олександра Долгополова на Австраліан овпен. Вдалий виступ Сашка вважаєте закономірним?
- Це не випадковість, а закономірність. Це вже високий рівень гри Олександра Долгополова. Можна якось виграти матч, можна якось потрапити до рейтингової сотні найсильніших тенісистів, але це теорія ймовірності. А в нього вже стільки перемог та ще й до всього поспіль та ще над гравцями екстракласу. Тому тут про якусь випадковість і мови бути не може.

- Чи може він повторити шлях Андрія Медвєдєва?
- У деякій мірі він вже повторює цей шлях. Долгополов вже приносить тенісну славу нашій країні. Хоча гадаю, що на відміну від Медвєдєва Долгополов своїм тенісним шляхом піде. Якщо їх обох порівнювати між собою, то у них досить таки різний старт і я думаю, що у нього буде своя дорога. А те, що на рівень Андрія Медвєдєва він може претендувати і показати подібні вдалі результати, то це стовідсотково. Хоча у спорті знаєте як буває: можна багато чого вміти і показувати, а у спорті конкуренція така висока, що не завжди вдається досягнути потрібного результату. Сподіваюся, що Саша не зупиниться і продовжить у такому самому ключі виступи у цьому сезоні, як і на його початку.

- Чи є ще в нас в Україні талановита та перспективна молодь?
- Що стосується молоді, то в нас в Україні чим ця молодь молодша, тим більше талановитих дітей. Тут справа в тому, як довести їх до професійного тенісу і зберегти на провідних ролях у світовому тенісі. Це доволі важкий та тривалий процес і тут не зовсім справа в дітях. Діти є, особливо дівчата починаючи з 1992-1993 років народження по 1997-1998 дуже сильні дівчата. Майже кожного року дівчата цих вікових груп привозять медалі європейських та світових першостей. Думаю, що з них точно хтось буде грати. Можливо, навіть ціла плеяда. Стосовно хлопців тут справи трішки гірші. У нас є декілька непоганих хлопців 1993-1995 років народження, які мають шанси стати професіоналами високого класу, але у порівнянні із дівчатами їх менше.

- Назвіть прізвища перспективної молоді, яка за рік-другий зможе постукати у дверцята національної збірної України?
- Серед дівчат – це Світоліна, Козлова, Івахненко, Лужкова, Калініна, Круашвілі. А от з хлопців, на жаль, не так багато. Відмічу хлопців 1993 року народження – Монахов та Білокостов та 1995 р. н. – Кривой. Ці хлорпці є лідерами своїх вікових категорій не лише в Україні, а у Європі. 

- Завдяки чому можна підняти рівень великого тенісу в Україні?
- Найголовніше у цьому питанні – це участь нашої держави у цих процесах. Так як робить наша Федерація тенісу України сьогодні – це перспективний напрям. Зараз вона приділяє більше уваги дітям та тренерам, аніж вже гравцям, які відбулися. Попри це в нас є опіка в збірній України, нами опікуються, все нормально. Але от яскравий приклад Долгополова стосовно того, щоб заплатити досить якусь таку круглу суму, то Федерація тенісу України не береться. І це правильно, нехай краще ці гроші підуть на дітей і на освіту тренерам. В останні два роки проводиться багато семінарів з цих питань. А друга частина вашого питання – це успіх наших провідних гравців. Зрозуміло, коли в нас був Андрій Медвєвдєв і вдалими виступами показував, як можна досягати тенісних вершин, то велика кількість дітей хотіла займатися тенісом беручи приклад із нього та наслідуючи його. Тут паралель можна навести із великим футболом. Успіхи Андрія Шевченка, Сергія Реброва, «Динамо» та «Шахтаря» мали колосальний вплив на те, що в Україні спостерігався дитячий футбольний бум останніми роками. Те ж зараз скажу й про вдалі виступи Олександра Долгополова. Його успіху на Відкритому чемпіонаті Австралії сприятимуть тому,  що набагато легше буде залучити дітей в тенісні школи та секції. А третій чинник – це робота ФТУ у розвитку цього виду спорту. Я вважаю, що у цьому напрямку у нас зараз гаразд. 

Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ'ЯК, Галичина спортивна